Святослав Василенко
Після демонтажу СРСР і настання епохи «дикого капіталізму» на саму гору політичного, економічного і культурного життя як в Україні, так і на решті пост-радяснького простору «спливла» непропорційно велика кількість осіб єврейської національності. Представники цієї нацменшини встали на чолі великого бізнесу, банків і ЗМІ. Їхні імена відомі всім, як в Україні, так і далеко за її межами.
Чому і як це трапилося? Ще в дев’ятнадцятому столітті було помічено, що капіталізм – найбільш сприятливе середовище для процвітання єврейства і що євреї зіграли провідну роль в зародженні і затвердженні капіталізму не тільки в слов’янських країнах, але й на Заході. Літературний критик Белінський, який детально вивчався в радянських середніх школах, всупереч загальноприйнятій думці, був до того ж і відомим соціальним мислителем. У листі до Боткіна від грудня 1847 р. він писав: «Горе державі, яка в руках капіталістів. Це люди без патріотизму, без всякої піднесеності у почуттях. Для них війна або мир означають лише піднесення або занепад фондів – далі за це вони нічого не бачать. Торгаш за вдачею своєю є істотою вульгарною, паскудною, низькою і ганебною. Торгаш – істота, мета життя якої – нажива, поставити межі цій наживі неможливо. Вона, як морська вода: не задовольняє спраги, а лише сильніше дратує її. Торгаш не може мати інтересів, що не відносяться до його кишені. Для нього гроші не засіб, а мета. Недаремно всі нації в світі, і західні, і східні, і християнські, і мусульманські, зійшлися в ненависті і презирстві до жидівського племені: жид – не людина; він торгаш par excellence…». Белінський підкреслював, якщо християнин не зможе позбутися чеснот, таких, як честь, вірність, щедрість і т. д., а тому йому ніколи не досягти успіху в капіталістичному підприємництві, не витримати конкуренції з кошерними носіями чистого «духу капіталізму».
Такого ж роду неполіткоректні ідеї можна знайти і в писаннях одного з ідейних лідерів слов’янофільства Хом’якова. У 1847 р. в статті «Московської збірки» він писав: «Ротшильд – явище не поодиноке у своєму народі: він – лише голова єврейських мульмільйонерів банкірів . Своїми сімастами мільйонами, своїм правом бути, так би мовити, грошовою державою зобов’язаний він, без сумніву, не випадковим обставинам і не випадковій організації своєї голови: у його грошовій могутності відгукується ціла історія і віра його племені. Це народ без вітчизни, це потомствене спадкоємство торгового духу стародавньої Іудеї, і особливо ця любов до земних вигод, яка і в давнину не могла пізнати месію в убогості і приниженні».
Не залишився в стороні від цієї теми і Достоєвський, який передбачав апокаліптичну загрозу в «жиду і його банку». У його щоденнику за 1881 р. присутній наступний справді пророчий запис: «Жид і банк – пан тепер всьому: і Європі, і освіті, і цивілізації. Він з коренем вирве християнство і зруйнує його цивілізацію. І коли залишиться лише одне безвладдя, тут жид і стане на чолі всього».
Пізніше тема взаємопов’язаності єврейства і капіталізму зробилася предметом наукових досліджень одного з батьків соціології німецького науковця Вернера Зомбарта. У своїй роботі від 1913 р. «Буржуа: Етюди з історії духовного розвитку сучасної економічної людини» він відзначав: «Єврейство любило багатство, коли християни були ще прихильні до єссейського ідеалу бідності, і єврейське етичне богослов’я вчило прямолінійному і крайньому раціоналізму. Всі сприятливі розвитку капіталістичного духу елементи етики могли, таким чином, в єврейському народі надавати свою дію на тисячу років раніше і протягом довгого ходу історії сприяли процесу відбору, який давно вже приготував євреїв до служіння капіталізму, коли християнська релігія ще тільки що починала свою виховну справу. При вступі до капіталістичної епохи Нового часу єврейський народ був, таким чином, завдяки своїй релігії вже у високому ступені підготовленим, на відміну від будь-якого іншого християнського народу. Євреї мали завдяки цьому, якщо всі інші умови залишалися рівними, величезну перевага перед рештою всіх народів».
Згідно думці Зомбарта, саме зусиллями євреїв виникла в Європі інфраструктура сучасного капіталізму: векселі і акції, фондовий ринок і біржі. І цей спекулятивний сектор, контрольований євреями, зайняв панівне становище в економічній системі. Як писав німецький соціолог в своїй книзі «Євреї і господарське життя», біржа стала «серцем господарського організму», а «в якісному сенсі сучасна біржа є ротшильдівською (тобто єврейською)», а це означає зосередженість винятково на отриманні прибутку. Комерціалізація проникає у всі види людських взаємин – від економічних до шлюбних. І цей панівний дух сучасності, «капіталістичний дух», з його культом наживи, голим комерційним раціоналізмом і крайнім індивідуалізмом є, як вважав Зомбарт, значною мірою віддзеркаленням національних особливостей євреїв.
Процвітанню євреїв в капіталістичному суспільстві, становленню якого вони сприяли практично у всіх куточках земної кулі, сприяє, згідно Зомбарту, властивий євреям «абстрактний склад розуму». Схильність до такого складу розуму закладена раціоналістичним характером іудейської релігії. І цей «абстрактний спосіб мислення, що іншими словами означає байдуже ставлення до якісних цінностей, нездатність цінувати належним чином конкретне, індивідуальне, живе, мав у застосуванні до світу матеріальної культури знайти своє відображення в грошах».
